Напередодні свого першого 10-літнього ювілею велика група членів клубу Бородянського ЦСПР «Полуднева світлиця» знову відвідала Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка.

Відновлена вистава «Наталка Полтавка» (І. Котляревський, музика М. Лисенка, О. Скрипки) викликала у представників Клубу людей поважного віку справжнє захоплення. Майстерна гра провідних франківців на тлі оригінально виконаних декорацій розбудила в їхніх серцях щемливу ностальгію.

А по закінченні вистави прямо на сцені старожил клубу, одна із членів ініціативної групи,   Надія Павлівна Яценко вручила артисту В.Нiколаєнку, що грав Виборного Макогоненка, старовинну вишиту сорочку зі своєї родової скрині. Зала вибухнула оваціями. І це були аплодисменти вже не артистам театру, а нашим щирим, щедрим серцем і молодим душею учасникам Клубу людей поважного віку.

До речі, цінний раритет від «Полудневої світлиці» франківці отримують не вперше. Після вистави «Шельменко-денщик» та ж таки Павлівна «взула» головного героя (виконавець заслужений артист України А. Гнатюк) у старовинні (однак, абсолютно нові) хромові чоботи, підбиті ще дерев’яними цвяхами.

Бородянські шанувальники прекрасного є частими гостями цього театру: вони вже переглянули тут «Кайдашеву сім’ю», «Мартина Борулю», «Шельменка-денщика». «Полудневу світлицю» завжди радо зустрічають у славетному храмі української культури. Ось і цього разу для них були найкращі місця у партері.

Нині ж у «Полудневій світлиці» кипить підготовча робота – зовсім скоро (на початку березня) учасники Клубу людей поважного віку Бородянського центру СПР чекають на своє ювілейне засідання усіх друзів, партнерів і благодійників.

автор: Elvira \\ мітки: люди похилого віку, одинокі старі, полуднева світлиця

РУБРИКА: 25 років аварії ЧАЕС:  НА СЛУЖБІ ЛЮДЯМ

Ольга МИХАЛЬОВА вже 7 років є членом Громадської ради Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Ольга Михайлівна є знаним експертом з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, вона виступає експертом у програмах даної тематики, які впроваджує Центр. Це наш надійний партнер і самовідданий волонтер. ЇЇ внесок у розвиток діяльності ЦСПР неоціненний і ми з радістю представляємо О.М.Михальову, як діяча яка має вплив на розвиток діяльності Бородянського ЦСПР та своїм авторитетом сприяє успішному просуванню його діяльності на розвиток місцевої громади в регіоні.

Зустріла Бородянщина гостинно

Ольга МИХАЛЬОВА разом із батьками була переселена 4 травня 1986 року із села Корогод Чорнобильського району, що потрапило до мертвої 30-кілометрової зони довкола зруйнованої ЧАЕС, на Бородянщину. Як і більшість дітей (14 років – вік, коли все довкола сприймається як цікаві пригоди) восьмикласниця Оля з допитливістю й цікавістю пережила надзвичайні події: переїзд у нову місцину, навчання у іншій школі, знайомство з новими друзями, переселення до новозбудованого села… Цьому сприяла неповна й не завжди достовірна офіційна інформація про подальшу долю переселенців, про справжні ризики від наслідків Чорнобильської катастрофи.

І лише коли нове поселення поряд із селом Жовтневе отримало окрему власну назву Новий Корогод і будиночки, зведені бригадами з усього колишнього Радянського Союзу, із розряду тимчасового житла почали передавати у власність – стало зрозумілим, що вороття до милого серцю мальовничого, багатого, колись перспективного чорнобильського краю не буде ніколи.

Та Оля Михальова на той час вже встигла отримати освіту спочатку в Ірпінському індустріальному технікумі, а затим в Інституті народного господарства. Одружилася із хлопцем своєї мрії – першим іще шкільним коханням.  І повернулася до Нового Корогоду, щоб будувати власну родину і свої сили й завзяття примінити на користь рідній громаді. Тут, у далечині від рідної землі, односельці-переселенці сприймалися нею як одна велика єдина родина. Тож їхні проблеми та інтереси завжди були їй близькі й небайдужі.

Гартується характер в боротьбі

Вже на першій роботі – завідуючою сільським дитячим садочком – Ольга Михайлівна змогла проявити себе як гарний організатор, стратег, людина, що чітко вибудовує плани та наполегливо йде до їх втілення в життя. Вже протягом першого року роботи садочок змінив режим роботи із сезонного на цілорічний, у 2,5 рази більше дітей стали відвідувати дитячий заклад, усі вихованці двічі на рік оздоровилися у санаторно-курортних умовах. Показовим є той факт, що батьки беззастережно довірили свою малечу Ользі Михайлівні навіть у поїздку на оздоровлення до Івано-Франківська.

Авторитет молодого фахівця невпинно зростав. Ольга не залишалася осторонь будь-яких громадських проблем. Її активна позиція не могла залишитися непоміченою – тодішній сільський голова вбачала у Михальовій свою наступницю. Однак на виборах 1998-го року приклала всіх зусиль, аби результати голосування були на власну користь. Перша  невдача стала для вродженого амбітного лідера гірким уроком і корисним досвідом. Тож уже в 2002 році, прислухавшись наполягань свого чоловіка та заручившись підтримкою односельців, Ольга Михальова знову претендує на посаду  сільського голови й успішно виграє вибори.

Однак до солодкої перемоги присмаку гіркоти додав стан «господарства», яким тепер мала опікуватися наймолодший в районі керівник місцевого самоврядування. І справа не лише в тому, що на той момент за 16 років збудовані в рекордно немислимі терміни (90 днів) на болотистій місцевості будівлі та інфраструктура вже були у критичному стані, село так і не «обросло» хоч якимось виробництвом, а відповідно й джерелами для розвитку. Найгірше, на думку Ольги Михайлівни, було те, що у свідомості переселенців за роки недолугої підтримки державою міцно прижився «синдром жертви». Налаштованість сидіти й бездіяльно очікувати, доки хтось прийде й вирішить будь-які проблеми твої та громади, вже почала приносити свої руйнівні наслідки. Гарне на вигляд молоде село почало стрімко занепадати.

Коли співпраця – запорука успіху

Та не в характері молодого керівника сидіти склавши руки, або «жебрати» перед районною владою на додаткові дотації. Щасливий випадок познайомив Ольгу Михальову з директором Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації населення «Довір’я». У якості керівника, депутата райради та громадського діяча Людмила Бойко запропонувала по-іншому подивитися на проблеми громади та шукати альтернативні шляхи їх розв’язання. Вирішальним кроком стало залучення до співпраці з Чорнобильською Програмою Відродження та Розвитку ПРООН в Україні, коли Новий Корогод став пілотним селом для проекту «Самоорганізація населення».

На відміну від багатьох очільників місцевих громад, що були готові сприймати міжнародне партнерство лише у вигляді грошей готівкою, Ольга Михайлівна далекоглядно включилася у навчально-тренінговий компонент проекту, залучила до нього справжніх місцевих лідерів. Так село переселенців отримало міцну команду однодумців, готових конкретно й уміло організовувати громаду на вирішення місцевих питань. Місцева школа отримала жадане тепло завдяки реалізованому проекту «Шкільна міні-котельна», запрацювали на повну відремонтовані та оснащені бібліотека-громадсько-молодіжний центр і ФАП, мешканці села п’ють чисту воду з реконструйованої водонапірної башти, необхідні послуги та робочі місця приніс на перших порах  новостворений обслуговуючий кооператив…

В активі цієї команди й особисто сільського голови О. Михальової 4 гранти від міжнародних донорів на вирішення насущних проблем села. Хто хоча б раз спробував отримати подібне фінансування, той «зніме капелюха» перед цілеспрямованістю, наполегливістю, відданістю справі й людям цієї молодої очільниці сільського самоврядування. Сьогодні на неї рівняються не лише молоді обранці громад, а й досвідчені бувалі сільські голови. Ольга Михальова вже 7 років є членом Громадської ради Бородянського центру СПР. Це наш надійний партнер і самовідданий волонтер.

автор: Elvira

Уже вдев’яте щорічну програму масових заходів Бородянського Центру СПР «Довір’я» відкриває великий Форум тверезості – всеукраїнська конференція організацій Анонімних Алкоголіків (АА). Обмінятися досвідом сюди охоче їдуть представники різних регіонів України. Цього року завітали близько 100 гостей зі Львова й Луганська, Житомира й Івано-Франківська, Одеси й Миколаєва, Донецька й Полтави, Сумщини, різних куточків Київської області.

 Варто зазначити, що всі витрати на доїзд і перебування учасники конференції здійснюють із власної кишені. Проте це не стає на заваді зустрічі, оскільки успішний досвід діяльність нашої групи «Сходинки» в умовах невеликого містечка визнаний унікальним. А цього року було презентовано перший досвід сільської групи АА.

Завдяки роботі групи самодопомоги «Сходинки» Бородянського центру, що діє за міжнародною програмою «12 кроків» протягом дев’яти років, близько 5 тисяч залежних та співзалележних людей дізналися про вірний шлях одужання від алкоголізму та наркоманії. Понад сто з них повністю повернулися до нормального життя – успішно працюють, налагодили стосунки в родинах, повернули повагу й довіру власних дітей. А дехто усвідомлено обрав шлях волонтерства й тепер допомагає іншим позбутися згубної залежності, приєднав свої зусилля до діяльності громадської організації «За життя без шкідливих звичок».

Промовистим прикладом успішного волонтерства є створення однією з учасниць групи «Сходинки» подібної групи самодопомоги АА у своєму селі. Нині вона об’єднує 8 людей, що впевнено йдуть шляхом одужання. А на конференцію із цього села прибуло ще двоє новачків. Сподіваємося,  для них стане девізом життя цьогорічний заклик Форуму тверезості «Сьогодні тверезий – це мій вибір».

Спеціально для учасників форуму тверезості маленькі вихованці художньої студії ЦСПР «Соняшник» підготували виставку малюнків, на яких представили своє бачення щасливого дитинства у колі міцної дружньої родини. Усі були зворушені дитячою щирістю. А організатори віддячили малечі солодкими призами. Варто зазначити, що конференція відбулася за підтримки районної організації Партії Регіонів, районної ради та державної адміністрації, місцевого підприємця О.Марченка.

Програма діяльності групи самодопомоги знайшла сприйняття й підтримку у спільноті регіону. Сьогодні її історія – це реальні життєві приклади одужання від алкоголізму, повернення собі відчуття справжньої свободи управляти власною долею, приймати відповідальні рішення і просто насолоджуватися всіма проявами життя.

Група «Сходинки» продовжує свою діяльність. Кожен, кому потрібна допомога, аби позбутися згубної залежності, може розраховувати на конфіденційну підтримку. Треба лише «привести» на зустріч своє тіло – й поступово до нього повернеться тверезий розум.

автор: Elvira \\ мітки: алкоголізм, волонтери, групи самодопомоги, залежність, профілактика шкідливих звичок, співзалежність

Новий 2011 рік розпочався особливою подією для населення с. Дружня Бородянського району. Дотримуючись добрих традицій послідовності та  підтримки діяльності створених об’єктів з розвитку місцевих громад, Чорнобильська Програма Відродження та розвитку ПРООН спільно з  ІСRIN підсилили діяльність  раніше створеного громадсько-молодіжного центру села, забезпечивши необхідним обладнанням установу. Громада Дружні готується до святкового відкриття.  

Сергій ЩЕРБАК, експерт Чорнобильської програми з екологічних питань та Андрій ДУКА, фахівець із комп’ютерних технологій, тестують обладнання ІГЦ

Мрія кожного регіону, що пізнав переваги партнерства з програмами ПРООН в Україні, щоб закінчення одного проекту давало початок наступному. У цьому плані, можна сказати, поталанило Бородянщині. Успішну історію партнерства місцевих громад з Чорнобильською Програмою Відродження та Розвитку, яка завершилася минулого року, продовжила Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань Чорнобиля (ІСRIN).

10 років тому завдяки Проекту самоорганізації населення (що його Бородянський ЦСПР та громадська організація «Фонд розвитку спільноти» здійснювали у партнерстві з ЧПВР/ПРООН в Україні)   відкрився на базі сільської бібліотеки перший молодіжно-громадський центр, змінивши якісно дозвілля громади Дружні та прилеглих сіл, де мешкають постраждалі та переселенці.

А  тепер, із відкриттям Інформаційно-громадського центру (ІГЦ), місцеве населення матиме прямий постійний доступ до всесвітньої інформаційної мережі, зможе отримувати сучасні послуги інформаційного характеру. За планом завершено ремонт приміщення, адаптацію інтер’єру до нових функціональних завдань, встановлені нові меблі та (ура! здійснилося!) доставлено і змонтовано систему комп’ютерного забезпечення роботи ІГЦ. Громада мріє перетворити відкриття центру на справжнє народне свято й нині посилено працює в цьому напрямку. Дочекаємось і з радістю приєднаємося.

автор: Elvira \\ мітки: ICRIN, інформування населення, Громада, молодіжні центри, постраждале населення, ЧПВР

Традиційна щорічна Акція милосердя до Дня святого Миколая допомогла пацієнтам дитячого стаціонару хоч ненадовго забути про свої хвороби.

Працівники Бородянського центру СПР щодня опікуються одужанням і психологічною реабілітацією та розвитком дітей, які знаходяться на лікуванні у районній лікарні. Адже у дитячому відділенні діє філія центру – кабінет ігрової терапії  та психологічної допомоги.

Проте, коли приходять особливі свята, такі як День захисту дітей чи День святого Миколая, Центр турбується щоб піднесений настрій досяг і лікарняних коридорів, осяяв щасливою усмішкою бліді від хвороб дитячі щічки, зміцнив прагнення до одужання.

Звичайно, кожна дитина, а особливо недужа, прагне уваги до себе і полюбляє подарунки. Тож, аби свята приносили справжню радість, Центр і Фонд розвитку спільноти залучають можливості партнерів, які сповідують принципи милосердя й благодійності. Й готуються до подібних акцій заздалегідь.

Ось і цього року св. Миколай приніс усім пацієнтам дитячого відділення справжню радість. У них з’явилася красуня-ялинка, яку можна було наряджати на свій смак. Та ще й прикраси для «зеленої феї» виготовляли власноруч за допомогою працівників Центру. Вони також передали у лікарню чимало оригінальних ялинкових іграшок, зроблених спеціально для святкової акції учасниками дитячої студії декоративно-прикладного мистецтва «Соняшник», яка цього року розпочала свою роботу у Центрі «Довір’я».

Своєрідний подарунок отримали також усі діти, що в майбутньому змушені будуть лікуватися в стаціонарі БЦРЛ – завдяки допомозі благодійників повністю оновлено базу іграшок і розвиваючих матеріалів кабінету ігрової терапії  та психологічної допомоги. Фінансово підтримали цей план представники місцевої футбольної федерації А.П. Демченко, С.А. Фурсенко та В.В. Шома.

   За безпосередньої допомоги й особистої участі підприємця О.М. Герасименко були підібрані за віком та придбані чудові подарунки, і  кожен  із 17 дітей, що перебували на той час на лікуванні, отримав їх із рук Діда Мороза та Снігуроньки, в ролі яких виступили працівники Центру.

Так спільними зусиллями небайдужих людей стартувала на Бородянщині Новорічно-Різдвяна хода благодійності й милосердя. Попереду чимало адрес, де потрібні Ваша турбота й тепло.

автор: Elvira \\ мітки: благодійність, Масові заходи, милосердя, Різдво, Св. Миколай