РУБРИКА: 25 років аварії ЧАЕС:  НА СЛУЖБІ ЛЮДЯМ

Ольга МИХАЛЬОВА вже 7 років є членом Громадської ради Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Ольга Михайлівна є знаним експертом з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, вона виступає експертом у програмах даної тематики, які впроваджує Центр. Це наш надійний партнер і самовідданий волонтер. ЇЇ внесок у розвиток діяльності ЦСПР неоціненний і ми з радістю представляємо О.М.Михальову, як діяча яка має вплив на розвиток діяльності Бородянського ЦСПР та своїм авторитетом сприяє успішному просуванню його діяльності на розвиток місцевої громади в регіоні.

Зустріла Бородянщина гостинно

Ольга МИХАЛЬОВА разом із батьками була переселена 4 травня 1986 року із села Корогод Чорнобильського району, що потрапило до мертвої 30-кілометрової зони довкола зруйнованої ЧАЕС, на Бородянщину. Як і більшість дітей (14 років – вік, коли все довкола сприймається як цікаві пригоди) восьмикласниця Оля з допитливістю й цікавістю пережила надзвичайні події: переїзд у нову місцину, навчання у іншій школі, знайомство з новими друзями, переселення до новозбудованого села… Цьому сприяла неповна й не завжди достовірна офіційна інформація про подальшу долю переселенців, про справжні ризики від наслідків Чорнобильської катастрофи.

І лише коли нове поселення поряд із селом Жовтневе отримало окрему власну назву Новий Корогод і будиночки, зведені бригадами з усього колишнього Радянського Союзу, із розряду тимчасового житла почали передавати у власність – стало зрозумілим, що вороття до милого серцю мальовничого, багатого, колись перспективного чорнобильського краю не буде ніколи.

Та Оля Михальова на той час вже встигла отримати освіту спочатку в Ірпінському індустріальному технікумі, а затим в Інституті народного господарства. Одружилася із хлопцем своєї мрії – першим іще шкільним коханням.  І повернулася до Нового Корогоду, щоб будувати власну родину і свої сили й завзяття примінити на користь рідній громаді. Тут, у далечині від рідної землі, односельці-переселенці сприймалися нею як одна велика єдина родина. Тож їхні проблеми та інтереси завжди були їй близькі й небайдужі.

Гартується характер в боротьбі

Вже на першій роботі – завідуючою сільським дитячим садочком – Ольга Михайлівна змогла проявити себе як гарний організатор, стратег, людина, що чітко вибудовує плани та наполегливо йде до їх втілення в життя. Вже протягом першого року роботи садочок змінив режим роботи із сезонного на цілорічний, у 2,5 рази більше дітей стали відвідувати дитячий заклад, усі вихованці двічі на рік оздоровилися у санаторно-курортних умовах. Показовим є той факт, що батьки беззастережно довірили свою малечу Ользі Михайлівні навіть у поїздку на оздоровлення до Івано-Франківська.

Авторитет молодого фахівця невпинно зростав. Ольга не залишалася осторонь будь-яких громадських проблем. Її активна позиція не могла залишитися непоміченою – тодішній сільський голова вбачала у Михальовій свою наступницю. Однак на виборах 1998-го року приклала всіх зусиль, аби результати голосування були на власну користь. Перша  невдача стала для вродженого амбітного лідера гірким уроком і корисним досвідом. Тож уже в 2002 році, прислухавшись наполягань свого чоловіка та заручившись підтримкою односельців, Ольга Михальова знову претендує на посаду  сільського голови й успішно виграє вибори.

Однак до солодкої перемоги присмаку гіркоти додав стан «господарства», яким тепер мала опікуватися наймолодший в районі керівник місцевого самоврядування. І справа не лише в тому, що на той момент за 16 років збудовані в рекордно немислимі терміни (90 днів) на болотистій місцевості будівлі та інфраструктура вже були у критичному стані, село так і не «обросло» хоч якимось виробництвом, а відповідно й джерелами для розвитку. Найгірше, на думку Ольги Михайлівни, було те, що у свідомості переселенців за роки недолугої підтримки державою міцно прижився «синдром жертви». Налаштованість сидіти й бездіяльно очікувати, доки хтось прийде й вирішить будь-які проблеми твої та громади, вже почала приносити свої руйнівні наслідки. Гарне на вигляд молоде село почало стрімко занепадати.

Коли співпраця – запорука успіху

Та не в характері молодого керівника сидіти склавши руки, або «жебрати» перед районною владою на додаткові дотації. Щасливий випадок познайомив Ольгу Михальову з директором Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації населення «Довір’я». У якості керівника, депутата райради та громадського діяча Людмила Бойко запропонувала по-іншому подивитися на проблеми громади та шукати альтернативні шляхи їх розв’язання. Вирішальним кроком стало залучення до співпраці з Чорнобильською Програмою Відродження та Розвитку ПРООН в Україні, коли Новий Корогод став пілотним селом для проекту «Самоорганізація населення».

На відміну від багатьох очільників місцевих громад, що були готові сприймати міжнародне партнерство лише у вигляді грошей готівкою, Ольга Михайлівна далекоглядно включилася у навчально-тренінговий компонент проекту, залучила до нього справжніх місцевих лідерів. Так село переселенців отримало міцну команду однодумців, готових конкретно й уміло організовувати громаду на вирішення місцевих питань. Місцева школа отримала жадане тепло завдяки реалізованому проекту «Шкільна міні-котельна», запрацювали на повну відремонтовані та оснащені бібліотека-громадсько-молодіжний центр і ФАП, мешканці села п’ють чисту воду з реконструйованої водонапірної башти, необхідні послуги та робочі місця приніс на перших порах  новостворений обслуговуючий кооператив…

В активі цієї команди й особисто сільського голови О. Михальової 4 гранти від міжнародних донорів на вирішення насущних проблем села. Хто хоча б раз спробував отримати подібне фінансування, той «зніме капелюха» перед цілеспрямованістю, наполегливістю, відданістю справі й людям цієї молодої очільниці сільського самоврядування. Сьогодні на неї рівняються не лише молоді обранці громад, а й досвідчені бувалі сільські голови. Ольга Михальова вже 7 років є членом Громадської ради Бородянського центру СПР. Це наш надійний партнер і самовідданий волонтер.

автор: Elvira

Уже вдев’яте щорічну програму масових заходів Бородянського Центру СПР «Довір’я» відкриває великий Форум тверезості – всеукраїнська конференція організацій Анонімних Алкоголіків (АА). Обмінятися досвідом сюди охоче їдуть представники різних регіонів України. Цього року завітали близько 100 гостей зі Львова й Луганська, Житомира й Івано-Франківська, Одеси й Миколаєва, Донецька й Полтави, Сумщини, різних куточків Київської області.

 Варто зазначити, що всі витрати на доїзд і перебування учасники конференції здійснюють із власної кишені. Проте це не стає на заваді зустрічі, оскільки успішний досвід діяльність нашої групи «Сходинки» в умовах невеликого містечка визнаний унікальним. А цього року було презентовано перший досвід сільської групи АА.

Завдяки роботі групи самодопомоги «Сходинки» Бородянського центру, що діє за міжнародною програмою «12 кроків» протягом дев’яти років, близько 5 тисяч залежних та співзалележних людей дізналися про вірний шлях одужання від алкоголізму та наркоманії. Понад сто з них повністю повернулися до нормального життя – успішно працюють, налагодили стосунки в родинах, повернули повагу й довіру власних дітей. А дехто усвідомлено обрав шлях волонтерства й тепер допомагає іншим позбутися згубної залежності, приєднав свої зусилля до діяльності громадської організації «За життя без шкідливих звичок».

Промовистим прикладом успішного волонтерства є створення однією з учасниць групи «Сходинки» подібної групи самодопомоги АА у своєму селі. Нині вона об’єднує 8 людей, що впевнено йдуть шляхом одужання. А на конференцію із цього села прибуло ще двоє новачків. Сподіваємося,  для них стане девізом життя цьогорічний заклик Форуму тверезості «Сьогодні тверезий – це мій вибір».

Спеціально для учасників форуму тверезості маленькі вихованці художньої студії ЦСПР «Соняшник» підготували виставку малюнків, на яких представили своє бачення щасливого дитинства у колі міцної дружньої родини. Усі були зворушені дитячою щирістю. А організатори віддячили малечі солодкими призами. Варто зазначити, що конференція відбулася за підтримки районної організації Партії Регіонів, районної ради та державної адміністрації, місцевого підприємця О.Марченка.

Програма діяльності групи самодопомоги знайшла сприйняття й підтримку у спільноті регіону. Сьогодні її історія – це реальні життєві приклади одужання від алкоголізму, повернення собі відчуття справжньої свободи управляти власною долею, приймати відповідальні рішення і просто насолоджуватися всіма проявами життя.

Група «Сходинки» продовжує свою діяльність. Кожен, кому потрібна допомога, аби позбутися згубної залежності, може розраховувати на конфіденційну підтримку. Треба лише «привести» на зустріч своє тіло – й поступово до нього повернеться тверезий розум.

автор: Elvira \\ мітки: алкоголізм, волонтери, групи самодопомоги, залежність, профілактика шкідливих звичок, співзалежність

             Майстерня  образотворчого та декоративно – прикладного мистецтва “СОНЯШНИКИ” додає радості в житті кожного учасника та його родини

Особливо улюбленим видом корекційної діяльності і для фахівців Центру СПР і для відвідувачів є  робота в майстерні . Поряд з рішенням основної задачі – корекції проблемних питань, заняття в майстерні сприяє  виявленню і подальшому розвитку творчих здібностей відвідувачів, сприяння розвитку творчого потенціалу кожного для формування морально-особистісних якостей, естетичного виховання, високої комунікативної культури, залучення до цінностей світової художньої культури.

       В основі студії лежить академічна школа, яка складається із занять по живопису, малюнку та композиції.    

     Керує даним направленням знаний фахівець, народна майстриня, соціальний педагог ЦСПР Токарська Олеся Юріївна.

Неймовірно – яскравим і за результатом і за захопленням є  розпис на склі.

Розпис по склу – давня українська традиція. За допомогою сучасних фарб можна вносити нетрадиційні, фантазійні моменти, експериментувати з матеріалами. Особливо це актуально у періоди свят.

автор: Ludmila

Традиційна щорічна Акція милосердя до Дня святого Миколая допомогла пацієнтам дитячого стаціонару хоч ненадовго забути про свої хвороби.

Працівники Бородянського центру СПР щодня опікуються одужанням і психологічною реабілітацією та розвитком дітей, які знаходяться на лікуванні у районній лікарні. Адже у дитячому відділенні діє філія центру – кабінет ігрової терапії  та психологічної допомоги.

Проте, коли приходять особливі свята, такі як День захисту дітей чи День святого Миколая, Центр турбується щоб піднесений настрій досяг і лікарняних коридорів, осяяв щасливою усмішкою бліді від хвороб дитячі щічки, зміцнив прагнення до одужання.

Звичайно, кожна дитина, а особливо недужа, прагне уваги до себе і полюбляє подарунки. Тож, аби свята приносили справжню радість, Центр і Фонд розвитку спільноти залучають можливості партнерів, які сповідують принципи милосердя й благодійності. Й готуються до подібних акцій заздалегідь.

Ось і цього року св. Миколай приніс усім пацієнтам дитячого відділення справжню радість. У них з’явилася красуня-ялинка, яку можна було наряджати на свій смак. Та ще й прикраси для «зеленої феї» виготовляли власноруч за допомогою працівників Центру. Вони також передали у лікарню чимало оригінальних ялинкових іграшок, зроблених спеціально для святкової акції учасниками дитячої студії декоративно-прикладного мистецтва «Соняшник», яка цього року розпочала свою роботу у Центрі «Довір’я».

Своєрідний подарунок отримали також усі діти, що в майбутньому змушені будуть лікуватися в стаціонарі БЦРЛ – завдяки допомозі благодійників повністю оновлено базу іграшок і розвиваючих матеріалів кабінету ігрової терапії  та психологічної допомоги. Фінансово підтримали цей план представники місцевої футбольної федерації А.П. Демченко, С.А. Фурсенко та В.В. Шома.

   За безпосередньої допомоги й особистої участі підприємця О.М. Герасименко були підібрані за віком та придбані чудові подарунки, і  кожен  із 17 дітей, що перебували на той час на лікуванні, отримав їх із рук Діда Мороза та Снігуроньки, в ролі яких виступили працівники Центру.

Так спільними зусиллями небайдужих людей стартувала на Бородянщині Новорічно-Різдвяна хода благодійності й милосердя. Попереду чимало адрес, де потрібні Ваша турбота й тепло.

автор: Elvira \\ мітки: благодійність, Масові заходи, милосердя, Різдво, Св. Миколай

 За рік налагоджено та відпрацьовано систему різнобічної комплексної психологічної допомоги підопічним Бородянського будинку-інтернату

Вже більше року у Бородянському будинку-інтернаті для престарілих та інвалідів діє кабінет психологічної підтримки, на базі якого практичні психологи та соціальні педагоги Бородянського центру СПР проводять соціально-психологічну реабілітацію одиноких людей, чиїм останнім прихистком у житті став соціальний заклад.

І навіть коли, як у Бородянському будинку-інтернаті, є надійний дах над головою, ситний стіл і чистий одяг, ці люди однак страждають від фізичних та душевних хвороб, потребують особливої уваги і фахової психологічної допомоги. Тож рік тісної співпраці ЦСПР з Будинком-інтернатом приніс свої важливі результати. На думку головного лікаря Н.М. Джус, йдеться про зниження рівня тривожності, покращення емоційного стану, активізація внутрішніх резервів та зниження проявів негативних психічних станів у підопічних будинку-інтернату.

Для повноцінної психологічної підтримки практичні психологи і соціальні педагоги працюють у різних напрямках: індивідуальна діяльність (психодіагностика, психологічне консультування, індивідуальна робота з підопічними); групова діяльність (інформаційно-просвітницька діяльність, лекції, спрямовані на підтримку здорового способу життя, видання та розповсюдження інформаційних буклетів; аналітико-дослідницька діяльність); масові заходи.

Однією із важливих складових нашої роботи є тісна співпраця із керівництвом та медперсоналом будинку-інтернату. Адже запорука гарного результату роботи – це розуміння та прагнення всіма учасниками спільної мети.

Психологічні консультації, як і в Центрі СПР «Довір’я», тут проходить в умовах цілковитій конфіденційності, базуються на взаємодовірі й повазі до почуттів клієнта. Двері психолога відчинені також і для персоналу Будинку-інтернату. Не секрет, що на роботі тут затримуються лише особливі люди, здатні до терпіння, співчуття й милосердя. Однак і для них час від часу необхідне психологічне розвантаження.

Комплексна психологічна підтримка гармонійно доповнює зусилля персоналу будинку-інтернату, спрямовані на створення максимального комфорту для підопічних.

Олена ВІТКОВСЬКА

автор: Elvira \\ мітки: інваліди, будинок-інтернат, престарілі, психологічна допомога, філії